Лютує лютий, бо йому
не додали два повні дні.
От він і казиться тому
підніжки ставлячи весні.
Розпустить нюні, потече,
завередує, кине сніг,
підставить скипневі плече,
по вікна замете поріг,
тікає з двору на зорі,
аж видуває в шибці шкло,
завиє вовком в димарі…
Нуртуючи весні на зло.
31.01.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2022
автор: Микола Соболь