***

Темні  вокзали  розводять  безчесні  дуелі.
Карта  лягає  сліпим  і  обпеченим  сном.
Безсило  долає  завіса  порожні  пустелі,
Яких  міліони...  Тісняться  під  хижим  крилом.

Афронти  торкають  невинні  і  грізні  паркани.
Погляди  ріжуть,  пускаючи  містом  луну.
І  лиш  ліхтарі,  понурі,  у  власній  печалі
Можуть  сказати  одне  непотрібне,-  Люблю...

А  люди  тікають-  бояться  тривожити  вічне.
Проходять,  втрачають  і  знов  у  зневірі  встають.
Бояться  зізнатись,  як  сильно  душею  кохають,
Бояться  зізнатись  у  тому,  що  просто  живуть...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Сара Ґоллард