Ми діти часу. Нам підвладний світ...
Лише Любов не можем підкорити.
Губами тільки кров щораз біжить,
Коли цілунком хочем спокусити...
Цілуєм кров'ю зморених сердець.
Вуста німіють від такої втрати...
Нас душать сни... Можливо, то кінець?-
Ніяк Любові нам не наздогнати...
І губи знову стигнуть у крові́...
Бодай хоч серце спрагле не спинилось.
Лише цілунками доводимо собі,
Що кров з Любов'ю на́різно лишились...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2022
автор: Тетяна Білогай