Їм більш ніхто ніколи не повірить,
Руки ніхто більш не подасть їм,
Вкотре там опустилося до звіра,
Усіх сусідів вікове прокляття!
І силу демонструючи для світу,
Прогрес планети маючи за зло,
Готові лише рвати і палити,
Усе, що для людей добром було!
Все до сусідів мають вони діло,
До всіх кому нещастя поряд жити,
Хоч справи роблять так невміло -
Всі мусять з ними лиш дружити!
І вибору ніякого нема в країнах,
Бо всі повинні лише їхнє вчити,
В своїх недолях, скрутах і руїнах
Бедламу їхнього уламком жити!
Брехливо, і нахабно, і цинічно
Тюремщик той неволю нам кує!
Та іскри волі не згасить навічно,
І щастя втішне ми знайдем своє!
Чи доля їм по волі походити,
Чи житимуть із кармою кротів,
Чи вийде вікове прокляття змити -
Тупих свободи людської катів?!
14.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2022
автор: Микола Серпень