Загадкова. Навіть дещо божевільна...
Зі мною поруч танцювала на снігу...
І я, до того ж, справді якось звикла-
Як вона в своїх руках трима мою...
Згадати навіть нашу першу зустріч...
Її вуста були ціловані вогнем.
Настільки горда Ніжність непорушна!
Мені таких не стріть серед людей...
Вона здається чимось... таємничим...
Втішала сміхом, сповненим жаги.
Лише до мрій була якась байдужа,
Нестримна Ніжність з дивом у руці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2022
автор: Тетяна Білогай