Обпечіть мені крила, щоб вітру не чуть...
Щоб більш не здійматися в небо...
І...бути як всі. Розумієте? Буть...
Не боятися "мусиш" і "треба"...
Обпечіть мені крила сталевим ножем,
Аби довше гоїлись рани...
Щоб перш ніж злетіти знову до зір,
Відчути крилами шрами...
Я буду стояти край зморених діб
З обпеченим "сяйвом" на спи́ні...
Розправлю знов крила...Ще й досі болить...
Обпечене слово "Потрібна"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2022
автор: Тетяна Білогай