[b]Відблиски[/b]
Море мерехтіло мільйонами сонячних відблисків…Було вже опівдні…Ми йшли вздовж берега біля самої кромки води і набігаючі хвилі злегка торкалися наших ніг. Легкий вітерець злегка ворушив її волосся, й вона сміялася й жмурилась від сонячних відблисків…Тоді вона ставала настільки прекрасною, що мое серце стискалося від ніжності…
-Лови! Зненацька крикнула вона й побігла по берегу вздовж моря…Я кинувся навздогін за нею…
Декілька разів вона вислизала, та зрештою я спіймав її, й тут ненароком зачепившись за купу водоростів ми послизнулися й зі сміхом впали…
Захекані ми допомогли один одному піднятися.
Вона повернулась до мене, провела рукою по моїй щоці, подивилась в очі й притислась до мене…
І я поцілував її…
ЇЇ губи були вологими й трішки солонуватими від морської води…
Обхопивши мене руками вона відповідала притрасно…
Я відчував як калатало її серце, а мое було готово виплигнути з грудей, щоб з’єднатись з її серцем…
Хвилі накочували й відступали, сонячні відблиски сліпили нас, ми жмурилися і сміялися й продовжували цілуватись немов не могли напитись один одним…
Теплохідний гудок зненацька змусив нас повернути голови…Підходящий до рейду теплохід розвертався біля причалу. Присутні на палубі люди дивились на нас і щось нам кричали, потім стали
дружно аплодувати.
Ми подивились один на одного, посміхнулись, і ще раз поцілувавшись, взяли один одного за руки й пішли вздовж кромки моря назад, слухаючи крики чайок. Нам було добре разом й життя здавалось наповненим сонячними відблисками і доброзичливими людьми…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Юрий Стайер