А я тебе колись-таки забуду...
Уже зотліли наші полюси.
Ще стрінуться тобі хороші люди.
Гляди ж ніколи їх не відпусти...
Пробач, що я колись тебе забуду,
Що ми розбіглися від Долі, хто куди...
Я буду вечір наш, до втоми майже, слухать;
Чекать на тебе часто уві сні...
Іще побачимось, коли тебе забуду...
Ще прийде день...потрібен тільки час...
А я згадаю, як тебе забула...
І Доля знов сміятиметься з нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Тетяна Білогай