Я в спогадах вертаюсь в літні дні,
Де пляж піщаний і ласкаве море,
Слова, якими серце лиш говорить,
Та все ж ти їх там шепотів мені.
Це чули хвилі, чайки, небеса,
І вітер ехом їх поніс над світом,
Наш вечір у коханні воскресав:
Хто ще як ми уміє так любити?
Від щастя в небі плакала зоря,
До її сліз місяць торкався ніжно,
Ті сльози з неба падали в моря,
Жаль, спогади у нас тепер нарізно.
Сліди там наші цілували хвилі,
Забравши щастя, радість і жалі,
Де одинока чайка сумно квилить,
Пливуть за обрій диво-кораблі.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: синяк