В чагарях російськомовних,
паростки синів козачих
переповнили жертовник,
волю схоронили й вдачу.
Виміняли на горілку:
шаблю срібну, лук і стріли…
Москалю продали жінку,
бо так випити хотіли.
Байстрюки зійшли за рідних,
язиком лабають вміло,
а московські зливи мідні
насолоджують їх тіло.
Дух помер у вражій церкві
під іконами святими.
Є живі – мертвіше мертвих.
Постає питання: хто ми?
15.01.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Микола Соболь