Скільки ми двоголову, хижацьку пташину звергали,
Що країла серця і країну за всяку ціну,
Та орди́ чорні чоботи наші кордони топтали,
Знов душила навала свободу й палила війну.
⠀
А незламних ця зграя жорстка гризла яро вовками,
Нещадимо терзаючи, кров'ю неслась в ручаї.
Двоголову пташину ж імперія взносить роками
Над виттям тих, кого розп'яли́ гострі кігті її.
⠀
Забирала війна якнайліпших дітей України,
Там, де станція Крути, і тут в Іловайськім котлі,
В небеса відлітав разом з душами стрій журавлиний,
На алтар непрожиті неслися життя ув імлі...
⠀
Нам здавалось, ці смерті дарма не минуть в часоплині,
Що епоха кривавих імперій навічно пішла,
Та насіння від рабства бува небезпечне й донині,
Бо між нас утаїлись озлоблені слуги орла.
⠀
І сьогодні, коли ми несемо квітки на могили,
Щоб віддати себе у скорботній молитві сльозам...
Подивіться навкруг, птаха ця вже орлят научила,
І вони підростуть, щоб у груди вчепитися нам.
⠀
Оригінал
⠀
Сколько рраз мы свергали двухглавую хищную птицу
Что терзала сердца, разрывая на части страну,
Но чужая орда, сапогом попирая границы,
Вновь душила свободу, в стране разжигая войну.
⠀
Эта дикая стая несломленних грызла волками,
Беспощадно терзая и кровь проливая ручьем,
А империя зла снова птицу с двумя головами
Возносила над воем распятих когтями ее.
⠀
Забирала война самых лучших детей Украины,
Там, под станцией Круты и здесь, в Иловайском котле,
В небеса улетал вместе с душами строй журавлиний,
Унося на алтарь жертвы лучших непрожитих лет
⠀⠀
Нам казалось всегда - эти смерти не будут напрасны
И эпоха империй уже безвозвратно ушла,
Семена же от рабства по-прежнему очень опасны,
А средь нас притаились жестокие слуги орла.
⠀⠀
И сегодня, когда ми приносим цветы на могили,
Чтобы в скорбной молитве к камням со слезами прильнуть,
Посмотрите вокруг - эта птица орлят научила,
И они подрастут, чтобы снова вцепиться нам в грудь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2022
автор: Юрій Шибинський