(з народного гумору)
Народини тата – це велике свято
(тут до бабці навіть не ходи).
Будуть подарунки, квітів забагато
і: Шевченків, Лесь, Сковороди…
Теплі обнімашки та цілунки в губи,
тости із красивих дуже фраз…
Але оковита приведе до згуби
і почнеться те, що дітям – зась!
Ніби перфоратор татко в залі скаче
і кричить щодуху: «Наливай!» –
наче і не хворий, в розумі неначе,
мо, вселився в татуся бабай?
Мама на танцполі стала, як ікона
(треба виганяти духів злих).
Хоч не вірить батько у ці забобони,
на дружину глянувши притих.
Надарили тату грошенят багато,
їх перерахуєм ще разок…
Вирішили дружно, їдем купувати:
мамці тухфлі, а мені – свисток.
15.01.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2022
автор: Микола Соболь