Ох зима ця - і вітер, і віхола,
і доріжки, й стежки замела...
А до мене онуки приїхали,
і я з радістю їх обняла...
Не злякали і вітер, й хурделиця,
хоч від них і спокою нема...
Сніг сухий покривалами стелиться,
я онуків своїх прийняла...
Не з пустими руками приїхали,
а гостинців мені привезли...
Мені спокій і настрій поліпшили,
і мене вони теж обняли...
За столом ми всі разом вечеряли,
і розмови вели без кінця...
Думки й мрії враз стали веселими,
пили чай без горілки й винця...
Розмовляли до пізнього вечора,
не хотілося й спати лягать...
Залишили на завтра ще дечого,
бо пора вже настала нам спать...
Ранком ми повставали всі весело,
і сніданок готовили ми...
Час збігав, як весняне перевесло,
й ми чудові розмови вели...
І зима ця і вітер, і віхола
настрій нам не змогла зіпсувать...
Та онуки мої все ж поїхали,
буду знову я їх виглядать...
Розумію, онуки студенти ще,
їм потрібно знання здобувать...
Та, спасибі, що все ж то приїхали,
їх я буду чекать й виглядать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2022
автор: геометрія