А ДО МЕНЕ ОНУКИ ПРИЇХАЛИ…

                                               Ох  зима  ця  -  і  вітер,  і  віхола,
                                               і  доріжки,  й  стежки  замела...
                                               А  до  мене  онуки  приїхали,
                                               і  я  з  радістю  їх  обняла...
                                                             Не  злякали  і  вітер,  й  хурделиця,
                                                             хоч  від  них    і  спокою  нема...
                                                             Сніг  сухий  покривалами  стелиться,
                                                             я  онуків  своїх  прийняла...
                                               Не  з  пустими  руками  приїхали,
                                               а  гостинців  мені  привезли...
                                               Мені  спокій  і  настрій  поліпшили,
                                               і  мене  вони  теж  обняли...
                                                               За  столом  ми  всі  разом  вечеряли,
                                                               і  розмови  вели  без  кінця...
                                                               Думки  й  мрії  враз  стали  веселими,
                                                               пили  чай  без  горілки  й  винця...
                                               Розмовляли  до  пізнього  вечора,
                                               не  хотілося  й  спати  лягать...
                                               Залишили  на  завтра    ще  дечого,
                                               бо  пора  вже  настала  нам  спать...
                                                               Ранком  ми  повставали  всі  весело,
                                                               і  сніданок  готовили  ми...
                                                               Час  збігав,  як  весняне  перевесло,
                                                               й  ми  чудові  розмови  вели...
                                               І  зима  ця  і  вітер,  і  віхола
                                               настрій  нам  не  змогла  зіпсувать...
                                               Та  онуки  мої  все  ж  поїхали,
                                               буду  знову  я  їх  виглядать...
                                                                 Розумію,  онуки  студенти  ще,
                                                                 їм  потрібно  знання  здобувать...
                                                                 Та,  спасибі,  що  все  ж  то  приїхали,
                                                                 їх  я  буду  чекать  й  виглядать...  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2022
автор: геометрія