***

Багато  незримого  вилилось  болю,
Який  пробирався  у  шкіру  і  стан.
Заплутано  вилися  наші  дороги,
В  яких  потопав  не  один  океан.
Щастя  тихенько  про  сум  говорило.
Дума  не  знала...  А  серце  тоді
Кричало  й  мовчало  про  те  незрадливе,
Що  знову  змішало  маленькі  сліди...
Лишалося  жити  й  ховати  надію
У  смуту  близької  до  горя  імли.
Лишалося  й  далі  шукати  довіру,
В  якій  загубилися  пестощі  тьми...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Сара Ґоллард