***

Мовчить  душа  і  знов  несе  дорога,
Безжально  кличе  кварцова  глибінь.
Стоїть  натура,  ніжна  й  одинока,
І  все  ховає  згорбленую  тінь...
Нехай  всі  бачать  лиш  вогненну  мрію,
А  постать  хай  зостанеться  в  пітьмі,
У  тій  далекій,  стриманій...  і  милій.
У  тій  порожній,  тій  страшній  мені...
Не  буде  більш  нічого,  навіть  сонця.
Ще  мить-  і  згаснуть  всі  мої  вогні,
Коли  не  гра,  що  нас  тримає  й  досі,
Коли  не  ти,  коли  вві  сні  не  ти...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Сара Ґоллард