Було колись браття Майдани гуділи.
Та втратили пильність, пригріли вошей.
Д.явола сущого благоволили,
Пригріли приблуду від царства тіней.
Немає Сірка... і не має Мазепи,
Зашуганий страхом народ здичавів.
На троні нещастя, макаки й амеби,
Немає русинів... потомки рабів.
Несемо хреста, як наругу і муку,
Потомки величних і славних дідів.
Забулися Віру і рідних Пророків.
Цілуємо в д.пу ж.дів і попів.
Допоки хазяйнами зайди ворожі,
Допоки не знімемо з шиї ярма.
Не матимем долі, не матимем прощі,
Занадто глибоко врослась омела.
Посланці хр.стові зас.али нам очі,
За батька і матір рідніший халдей.
Облуду зніміте з очей... поторочі,
Щоб душу очистити, збавтесь мишей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2022
автор: Волиняка