Тихий світанок і чути зітхання,
Осінь мене розбудила ззарання,
Погляд чарівний, такий гордовитий,
З листя вінок із квітками повитий
Дивиться в очі, щось хоче сказати
Та я не можу думки прочитати,
Дивна здалася чарівна панянка,
Що ж принесла за загадку із ранку?
Тихо дивлюся, хоча і незнаю,
Дай загадковість її розгадаю,
В очі загляну та, ніби весела,
Дивно всміхається зірці із неба
Я підійду, привітаюся чемно,
Миттю на серці і радісно й щемно,
Що за пора вже така загадкова?
Тут тобі смуток, а згодом казкова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик