Щось собі собака лиже.
Сніг немов ягня бліде.
Їде головний на лижах…
А у нас війна іде.
Буковель – то вам не Альпи
тут потрібен капітал.
Хай країна зникне з мапи
це все висміє «Квартал».
Вбили воя, ой, як смішно,
ги-ги-ги – йде сиротюк.
Господи, прости нас грішних!
Чи це може вже каюк?
Всі якесь чекали чудо
і воно таки прийшло.
Тільки жити стало худо
і не радує зело.
Короля не обирають.
Ну, а блазня? Інша річ!
Он віслюк всю вовчу зграю
тягне у болото пріч.
Посміялися, телята?
Слуги служать та не тим.
Кожен другий в «слугах» – вата,
а не тільки вошдь один.
Ми загралися в актора.
Може й досить нам уже.
Коломойський. Свято. Гори…
Лиже Бобік фаберже.
10.01.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Микола Соболь