Старе віконце, перший поверх, драма,
На вулиці мурашник із людей.
Щоденний хаос — це звичайна справа,
У ньому гублять тисячі ідей.
А мрій не полічити і подавні,
Їх зраджених до озера ведуть,
На шиї їм вдягають тяжкі камні,
Вони ж назустріч привидами йдуть.
Тому і погляди усіх лише на землю,
Щоб більш не бачити прохаючих очей,
Але так сталося, що мрії ті безсмертні,
Це діти щастя, спалах із грудей.
І ми в думках звертаємось до Бога:
Чому ж таки до мрій не ідемо?
Кудись біжим, кудись біжить епоха
І так на все життя відстаємо.
Олександр Кармишев
09.01.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Oleksandr Karmyshev