я був таким нікчемним промисловим виробом,
що мене не схотіли взяти навіть крамниці непотребу.
надто часто поводився, як боягузливий пес, –
я вже просто розбився на багато маленьких цуциків.
bill, маленький негіднику,
я не хочу бачити, що ти там малюєш:
можливо, й самого себе, як ти втікаєш від курки,
а можливо, й мене. – ні, я не хочу бачити.
дитинко, чому ти не хочеш
впасти в истерику, й битися об підлогу?
ти ж розумієш, зараз не маю часу:
щойно побачив світло, і мушу до нього йти.
а ти, огризку, викинутий з бару для невдах?
не підходь до мене: я не хочу,
як біллі кривавий, що вбив комара з міннесоти,
повиснути на гілляці на втіху твоїм батькам.
а ти, що на районі, мов м'ясо на шампурі?
можливо, я й подивився б,
як тебе погризуть пацюки,
та не маю часу чекати: світло мене покликало.
а цей красунчик в стилі спальня pompadour
не розуміє, що сідло на спині – це погано,
що його запрягли в найогидніший спосіб,
називаючи це його таємницею.
потворна мала недолугосте,
що зіграла багато скандальних вистав!
я тих вистав не бачив, отже не хочу бачити
й тих, ще бридкіших, що будуть колись.
зрештою, людоньки, чом би всім вам
не впасти гуртом в ярмо комунізму
чи в спільно-суспільну казку,
чи в торгівельно-продажний гріх?
я відвернуся, й просто піду до світла,
бо мені пощастило його зауважити
misfit, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=ifFjskiJ_Qk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: mayadeva