Уночі таємна сила
тишком-нишком, насліпу
білим дивом притрусила
кожну гілочку в степу.
В полі кожну бадилину,
зайця, зграйку фазанів,
скелю, балку і долину
хтось невидимий замів.
Завірюшив, захурделив
білим пухом, білим сном.
Простелив м'яку куделю.
Зверху дрібно всіяв склом.
Підпалив ранковим сонцем.
А тоді раптово зник,
залишивши на віконці
двох синичок мовчазних.
© Сашко Обрій.
27.12.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2022
автор: Олександр Обрій