я бачив це дзеркало, і навіть дивився крізь нього.
якщо порівняти, краще дивитися на відображення.
я занадто переймався, ненавидів ненависть,
всі речі мені здавалися схолоднілими й деформованими.
я плакав від жалю, й затуляв свої очі руками.
потойбічні дебелі й веселі, задоволені добрі люди
тут виявлялися злими хробаками з кривими обличчями,
що обманюють, брешуть, крадуть, і чинять всіляку кривду.
деякі з них, побачивши себе такими, як є,
впадали в розчарування, і викидалися з вікон.
дехто з чарівників заробляв на цьому феномені:
приводили туди дітей, що не бачили сонця,
і показували красу; й тоді бідолашні діти
мали змогу переконатися, що потворність буває гарною,
а краса – навпаки страшною; й таке відкриття довіку
збивало їх з пантелику.
те дзеркало вже розбито.
я ходжу, й усміхаюся, й бачу багато речей,
що насправді є гарними. лиш осколки риплять під ногами,
ще й кружляють в повітрі, мовби осіннє листя.
нехай в твоїй пам'яті він назавжди лишиться красунчиком,
лиш не бійся, коли вночі приходитимуть страхіття.
гай-гай! такі міркування
можуть зробити чорною
і найсвітлішу дівчину
pictures of purple people, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=fEYeF7uaBBw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: mayadeva