А я не сумую, що осінь на волі,
Ми з нею здружились, як трепетні долі
І чари даруєм обидві повсюди,
А нам посміхаються з радістю люди
Умієм сказати і всіх надихнути,
У затишку з нею приємно побути,
А потім злетіти у сині простори
І згодом спуститись на звабливі доли
Як ніби в дитинстві погратись листками,
Миттєво ділитися з нею думками,
Обнятися дружно, як ніби подруги
І змити дощами непрохані смуги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик