Сумувала Русалонька в морі,
Розпрощалась з коханим вона.
Водяні їй лишились простори,
А йому залишилась земля.
Моря хвилі торкалися тіла,
У очах безкінечності сум.
Вона чайкою вслід полетіла б,
Загубилась в мелодіях струн.
Не приносять їй радості перли,
Ні троянда пахуча в руці.
В її серці любов не померла,
Покотилась сльоза по щоці...
Пригадалися зустрічі їхні,
І як гріли собою слова.
Як вони їй тепер, ось потрібні,
Кожне слово в думках ожива.
Як була у обіймах коханих,
Веселилась від щастя душа.
Як розмову вели із вітрами,
Тепер думка одна потіша...
І коли місяць сходить на небі,
Відбивається блиском в воді.
Кличе, кличе Русалка до себе,
Та коханий не чує її...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2022
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)