Заколисує вечір зірки
В невагомості темного неба,
Ніжний дотик твоєї руки
Мене кличе, коханий, до тебе.
Чи то зір вечорових вина,
Чи кохання магічного сила?
Не спиня його скронь сивина,
Ані долі життєві курсиви.
Під ногами – осінній поріг,
На крилі і синочки, і доні…
У косі вже непроханий сніг,
А кохання не знає кордонів.
І хоч роки в осіннім танку,
Але ж душі в спекотному літі,
П'ють мелодію вальсу п'янку,
Не дозволять коханню зотліти.
11.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2021
автор: Ганна Верес