Хоч людина однако здавна, мабуть, не юна.
Гладить місяць її сивину біографії,
Зморшки старечі з'явились на фотографії
Згадує , бадьорим , веселим молодість свою.
Із диктату часу вдумливо вивільняється,
Бо у праці живучи, як у рідній стихії...
Із одноманітних буднів залишились мрії.
Хай в чорнилі руса голова... Не змивається.
Ми, пенсіонери, сповна платим добре за все:
За свої перемоги і вдачу, і знахідки
Та за втрати і сумніви, і за наші знання.
Не на жарт диво-дивне, чому нас влада пасе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2021
автор: Маг Грінчук