Боюся,я
Дорослим стати..
Час коли,...
Навіть синє небо
Перестаєш цінувати,
Та з кожним подихом вітру,
Ще дуж,
Душею палати..
Обмуруєш свою
Душу золотими стінАми,
Закриєш Серце
Вічно все обдумуючими
Ґратками.
Все б нічого.
Та поживеш ти так
Від сил до
Двадцяти п'яти,та,
Як іронічно,
Доживеш до сімдесяти.
Лиш вмить смерті,
Ожиєш
І життя свого нікчемність,
Одразу ж визнаЄш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Саша Горбач