Вони ступають в ніч
І кожен раз як в прірву,
Торгуючи життям:
Збирає смерть борги,
Я біль цей із душі
І з пам'яті не вирву,
Бо сплачують не ті
Страшну ціну біди.
Терпіння на межі,
Душа, лише, ридає,
Можливо, робить хтось
В житті останній крок,
Бо ворог тут не спить
І снайпер натискає
Тут в долі на вагу
Тільки німий курок.
Ця ніч як злий дракон:
Як звикнути до смерті,
Насититься колись
Голодний жах війни?
Свідомість не сприйме
Ніколи всі ці жертви,
Немає оправдань,
Не вернуться сини.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2021
автор: синяк