В багатих є усе, що треба:
гроші, машини, хороми...
А бідні блище все ж до неба,
про них пишу я у вірші...
І хоч роки швидко минають,
у праці, болях й суєті,
сліди нащадкам залишають,-
у мові, пісні й доброті...
На жаль хороше все минає,
душі наповнює печаль,
буває сил не вистачає,
не відновить минуле, жаль...
Хоч ми й звертаємось до Бога,
у владі злодії в верхах...
У простолюду біль й тривога,
і в селах наших, і в містах...
Куди йдемо, бува й не знаєм,
фальшиві в нас поводирі...
На долю часом нарікаєм,
сидемо дома, як в норі...
А треба вже на сполох бити,
допоки ми іще живі,
Волю і Правду відновити,
виставить вимоги нові...
Досить зневагу цю терпіти,
допоки мудрість є в мізках...
Ми маєм право краще жити,
ми заслужили це в трудах...
Й на працю право усі мають,
якби не вірус і війна,
менше тривоги було б мабуть,
страшною не була б зима...
Та ми ж до всього й терпеливі,
і витримка ще є у нас,
владу цю видалить зумієм,
і буде все у нас гаразд!
Отож, я повернуся знову,
не треба більше нам мовчать,
ми переповнені любов"ю,
і владі нас не подолать...
Та нам багатства і не треба,
нам вдосталь те, що у нас є...
Ми ближче все ж таки до неба,
І Гордість,в кожного з нас є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: геометрія