Одні кажуть,- художники, талановиті...
І талант той мабуть від якоїсь сили,
І бажають пройти ті світи...їй богу, як діти...
Ті ж - мовчать, і в хурделицю, знову в дорогу...
В ніч сріблясту, коли хмари зітхають,
Вони пишуть картини, словами...
Не для того щоб їх впізнавали...
Лиш би ніч, ще натхнення отак дарувала!
Другі заздрять, а треті - жаліють...
Зазирають буває в душі...
А письменники, щоночі, з зорями тліють,
І, малюють з проміннями груші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: Каа3003