Захотілося дружині,
Вся вона, як на пружині.
Показати своє я,
Що Вікторія, вона.
Бо ім'я оте знайоме,
Значення усім відоме.
Перемогу означає,
І права вона качає.
Все не так, як вона хоче,
Суперечки шле охоче.
На городі лиш вона,
Тягне віз завжди сама.
-Ти не самій так говорити,
Не простим ти ликом шита.
Більше на городі я,
Зо два рази там була.
Вже вродили помідори,
Нема правди в жоднім слові.
Огірків я насолив,
Бочку вчасно засмолив.
А на кухні, хто працює?
Всі обіди, хто готує?
Діти й школа на мені,
Пливемо в однім човні.
Ще працюю у дві зміни,
Замінює кума Ніна.
І тобі не до вподоби?
Наче віл і дні, і ночі.
Тож піду я до куми,
Спільну мову ми знайшли.
Забирай собі Олексу,
Він усіх жінок так пестить.
Щось дістанеться й тобі,
Ціну знає він собі.
Залишить тобі на згадку,
Два нулі і одну крапку.
Бо грошей в нього нема,
Жити любить задарма.
Я любові вам бажаю,
Що жде далі вас, не знаю.
Варіант цей підходящий,
Бо обоє ви ледачі.
-Любий, що таке говориш?
Подивись, як світять зорі.
У нас діток уже двоє,
Жити нам в одній любові.
Підемо зараз у спальню,
Обіймеш свою кохану.
Хочеш, давай на природі,
Коли трапилась нагода.
Тут цілунки пішли жаркі,
Ображатися не варто.
Треба вчасно помиритись,
Щоб щасливо далі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2021
автор: Валентина Ярошенко