на розі стоїть якийсь чоловік –
він має голову, ще й з капелюхом.
коли він чхає, він чухається, мов циган,
отже де він стоїть, якраз йому там і місце.
лупай сю скелю, рубай сю лісисту скелю:
постав це все сторчма, нехай усі кричать.
врубай, кажу, та вріж трохи скелястого року,
а ми тебе прославимо народним скелерубом.
вітер – це дуже корисна річ.
він змушує тебе хитатися й гойдатися,
і тоді ти підносишся, й занепадаєш,
і можеш відчути себе королем.
отже, лупи та рубай цю скелю,
й нехай воно все горить.
а я собі зустрів маленьку маму –
вона була хорошою: була, та вже пішла.
її ніжки були, як залізниця;
її личко було, як лірична пісня.
заплутався вітер у верболозі.
моя хата стоїть на дереві.
повз мене біжать океани
з величезними хвилями змін, –
я сиджу, й визволяю людей
з їхнього рабства: лупайте скелю
woodland rock, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=Q4UcoCgFTkQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2021
автор: mayadeva