Ось цей вже рік безмірний
до краю добіга,
Яким буде наступний
ніхто із нас не зна...
Хотілося б, щоб кращим
і веселішим був...
Приніс побільше щастя,
щоб Бог нас всіх почув...
Важким був двадцять перший,
це звідала і я...
Дай Боже, щоб побільше
приніс людям тепла...
Прогнози невідомі,
у трепеті земля,
бо з Півночі новини
лякають нас щодня...
Там Путлер невгамовний
поглядує здаля...
І задум його підлий,
нам спокій убива...
А в нас свої проблеми,
йдемо вже до нуля,
бо уряд наш зелений
нам сонце затуля...
А ще нам заважає,-
і вірус, і війна,
з нас кожен відчуває,
що спокою нема...
Неправда, брехні, злидні,
постійна суєта,
і безробіття нині,-
реалії буття...
І нинішня ця влада,
не мертва й не жива...
Про все лише балака,
пусті її слова...
Пора нам щось міняти,
всі розуміють вже...
І Пороха вернути,
він зможе зробить все...
Можливо в новім році
налагодиться все...
Створить дії пророчі,
і захистить себе...
І відновити правду,
уже пора давно...
Змінить нікчемну владу
відкрить нове вікно...
Бо ж українці гідні
на краще майбуття...
Вітри повіють східні
покращиться життя...
І рік вже двадцять другий,-
нам стукає в вікно...
Він справжній і реальний,
не сон це, й не кіно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: геометрія