(моїм колишнім друзям Миколі та Івану
(Срібновіту) Терновим присвячується)
Хазяїну дивився кінь услід
і розумів, що вороття не буде,
так зраджувати вміють лише люди.
Отримав гроші й рушив до воріт.
На прохідній поскрипував ліхтар.
І смертю тхнуло вмерле товариство.
А за парканом пахкотіло місто…
Та це була дорога у тартар.
Сховав купюри м’яті в кунтуші,
За спиною розправив чорні крила…
І пивом запивав своє безсилля.
Що ж відчував він у своїй душі?
05.12.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Микола Соболь