О, МАМО ВЖЕ ОСІНЬ!

О  МАМО  ВЖЕ  ОСІНЬ!
О,  мамо,  вже  осінь  в  нашім  саду!
І  вітер  обриває  жовте  листя.
Чом  душа  відчуває  досаду,
Коли  вечір  приходить  на  обійстя?..
Молоді  роки  за  журавлями
Злетіли  у  вирій  в  сизі  тумани,
Ніби  вчора  йшла  житами,
Усміхалось  мені  сонечко  мами...
Так  шурхотить  листя  під  ногами,
В  зажурі  стоять  клени  і  ясени,
Пізня  осінь  розлила  дощами
І  на  жоржини  метуть  білі  сніги...
О,  мамо,  голубко  сизокрила!
Ти  є  моя  радість  і  моя  печаль...
Заколиши  у  снах,  пташко  мила,
Веди  мене  на  крилах  у  синю  даль...
Без  тебе  так  сумно  на  цій  землі
І  розпинають  на  розхрестя  вітри...
Не  вистачає  так  ласки  мені
І  любові,  яку  можеш  дати  ти...
Я  давно  не  та  дівчинка  мала
Я  -  мати,  бабуся...  Є  діти,  внуки.
Так  хочу  материнського  тепла,
Щоб  до  себе  обняли  твої  руки!..
Прости  за  розлуку  мені,  мамо!
Що  не  бачились  літа  із  тобою!
Я  чую  твій  ніжний  голос  рано,
Твій  образ  мене  веде  за  собою!
Лечу  у  світ  дитинства,  у  свій  рай,
Іду  у  трави  босими  ногами.
Малює  казкові  сни  небокрай,
Втішає  самотню  душу  піснями...
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Чайківчанка