Місяць, наче карлик-зореліт,
По спіралі вертить часу хід,
В небі креслить безкінечний слід,
У офлайні котить далі світ.
Так і осінь вже добігла крос,
А на старті грудень-альбінос,
Заземлився дивний поголос,
В світлий час народиться Христос…
Місяць, мов льодяника овал,
До яскравих зір прийшов на бал,
Блиск, в ультрамарині карнавал,
Терціями линув їх вокал.
В осені з зимою – дисонанс.
Вже затих доспіваний романс
Деференційований нюанс:
Хіт зими почуть, з’явився шанс.
Місяць - магматична пектораль,
Кидає на землю вертикаль,
По струні утомлений скрипаль,
Тре смичком, стира свою печаль.
Стара осінь слухала цей фест,
І зимі писала маніфест:
«Дев’яносто днів!!! Проходь свій тест…
Й на тобі весна поставить хрест»
01.12.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч