На жаль, убивці близькі іноді бувають,
Ми навчені уже, хто він "товариш-друг",
Коли довкола люди з голоду вмирають,
То відбиратиме й останній хліб і плуг...
Зовуться братами наче ті оскаженілі,
В братах шукаючи найгірших ворогів,
Як зомбі з ядом, що в совєтах отупілі,
Готові вбити власних матерів й синів...
Акт геноциду того завжди пам'ятаєм,
Бо у скорботі, мов, ворушиться земля,
Невже є ті, що зачерствівши забуває,
Смак крихти хліба, що у крові "куркуля"...
Від голоду тоді загинули мільйони,
Бо "старший брат" совєтський захотів,
Покірно щоб його лиш слухали закони,
Та заперечити й в думках ніхто не смів...
Втішалась марно та червоная потвора,
Що український знищить дух й народ,
Бо на своїй землі, з благословення Бога,
Ті, навіть мертві, досягли нових чеснот...
То ж не забудьмо нині голови схилити,
А в кожнім серці свічку спільну запалім,
Не дозволяймо новий геноцид творити,
Бо цього хтось вже знову явно захотів...
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
27.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Lilafea