Пісні звучали для нас довго,
Коли співав їх соловей.
Та ти промовив одне слово,
Сказав, що інша тебе жде.
За руку взяв мене так ніжно,
А погляд свій ти відхиляв.
Навіть від того було втішно,
І слово наче відірвав.
Ти вимовив його не гучно,
Ледве промовив і сказав.
Нехай ніхто того не чує,
Люблю тебе, але прощай.
В житті буває випадковість,
Не повернути все назад.
Та прогресує у нас совість,
І долю навпаки склада.
Один поступок необачний,
Перевертає все життя.
Хай не зростає син без батька,
І недаремно ті слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: Валентина Ярошенко