Наснився мені такий сон,
Бачила себе я молоду.
В калини віття повне грон,
Донечки мої у дитсадку.
З добром поєднані роки,
Куди ж тепер вони поділись?
Розруха: цегла і дроти,
У нас тоді було все цілим.
І йдуть у даль наші роки,
Такі ті дні були щасливі.
Здоров'я мали усі ми,
Із колосом жита на ниві.
До чого ж з вами дожились?
Наше здоров'я не потрібне.
Все на нівець вони звели,
Людина ж бо на краще гідна.
І що чекає нас тепер?
Чи смерть, чи пандемія різна?
Куди ж усе нас приведе?
Є у нас мета ще пізня.
Дожити б нам до кращих днів,
Дітям- світла дорога в майбуття.
Можливо це, лише у сні,
Що в нас тепер коштує життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Валентина Ярошенко