її разом з небом, сонцем та місяцем
переорало великим космічним плугом,
і череди постафриканських корів,
зомбі-корів постапокаліпсису,
паслися в неї на лоні.
це – юна колись, молоденька й тепер
муза верби та весняної ріллі, –
склепінчастих теплиць на схилах та в долинах,
де городи, поля, сади й виноградники
щебечуть та гудуть
в зоряному цвіті.
день-король поганяв лозиною
коняку, запряжену в чорну підводу.
на підводі сиділа сльотаво-туманна
кропива-сирота, що її віднайшли вночі
аж на кільцях далекого мельмака;
на переправі через глибокий намул,
стародавню міфічну отруйну річку,
король її пересадив самому собі на шию:
привітайся з тією, кого кохаю:
з прикутою до крейдяної гори
біло-чорно-картатою дошкою,
– я навчу тебе грати в шахи,
й перестанеш боятися темряви
wind cheetah, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=fVjZ1Pf6m48
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: mayadeva