/вільний переклад з російської вірша Николая ДИКА /
Не призначав я Вам побачень –
Не рвалась від зізнань душа.
Світанком я не Вас, пробачте!
Закутав у сріблясту шаль.
З очима, що до себе звали,
Не поєднав у пару Бог.
А так хотілося із Вами
Зустріти сонця схід удвох.
Але – так розсудила доля –
І я руки Вам не подав.
За це надалі мимоволі
В житті на Вас не мав я прав.
Я – з іншою. А Ви лишились.
«Учора» миттю те згорить.
Вже втома забирає сили
Й проводить з Вами вечори.
Та манить іноді, в шпарину
Старих гардин сумна канва.
Примара-спогад лебединий:
Знайомий, юний профіль Ваш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка