***
Гучні слова, аж вікна дзенькотять,
аж кров скоріше двигає по венах!
Та все ще душі йдуть на хижу рать
і все ще усвідомлення зелене.
Бо як росли усюди бур'яни,
так і ростуть, спаплюжуючи межі
на цвинтарях і тут - межи людьми
у білопінній виправній одежі.
Отак і йдем усі на ешафот,
хоча на слові двигаєм угору.
І кожен з нас, немов невірний Лот,
ховає у собі свою Гомору.
І що із гасел, гладжених на кант?
І що зі слів, гучних, як громовиця?
Зігнула спину Гідність, мов атлант,
тамує жаль Михайлова дзвіниця ..
21.11.21 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: Леся Геник