Грек з Паном приятелювали
і разом горами блукали.
Добралися до висоти –
повіяли вітри холодні,
почав грек дихати в долоні.
Питає Пан: – «Що робиш ти?»
Грек Панові відповідає:
– «Я так долоні зігріваю.»
Спинились якось на обід.
Пшоно на вогнищі зварили,
куліш гарячий, як і слід,
грек знову дмухає щосили.
– «Знов дмухаєш?», – питає Пан.
– «Так охолоджую я кашу.»
– «Я розриваю спілку нашу, –
говорить бог, – ти сам поглянь:
то теплим духом, то холодним
по черзі дмухав ти сьогодні.
Душею непохитним стань!»
Мораль: тобі товариш – вірний,
якщо душею лицемірний?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2021
автор: Анатолій Костенюк