У МРІЙ ЗАВЖДИ Є ХТОСЬ

(iз  циклу  «ЛИСТ  ДО  ПОДРУГИ»)


М.:  У  Мрій  є  той,  хто  завжди  йде  за  ними  вслід  -
Спиняє  часу  плин,  його  ламає  брами...
Нема  кінця,  нема  початку  Мрій  тим  літ  -  
Все  так  давно,  все  так  недавно  було  з  нами

     «...Ой  на  горбі,  на  горбочку
Водять  дівки  «Гаївочку»
Раз,  два...»

Х.:  Та  небезпечним  є  замріяння  таке.                                                                              
Куди  воно  веде  й  для  чого?                                                                            
Бо  треба  діяти,  щоб  тих  бажань  політ                    
Здійснився  наяву,  а  не  плекав  тривогу                          
Ти  крок  за  кроком  йди  до  цілі,  до  мети                                          
Не  відступай,  не  зупинись  на  півдороги  

       «...Як  вони  тоді  водили,                            
Парубки  також  ходили,                        
Раз,  два!                                                                              
Парубки  також  ходили,                    
Тай  з  дівками  говорили,              
Раз,  два!                                                                        
-  Чом  ти,  Галю,  не  танцюєш,                                                            
Чом  від  мене  ти  бокуєш,              
Раз,  два!                                                                
-  Ой  ти,  Ясю  ружавенький,      
Знаю  твої  походеньки,                    
Раз,  два!                                                                  
-  Не  мов  чорне  на  зелене,      
Ставай,  мила,  коло  мене          
Раз,  два!..»

М.:  Без  Мрій  не  мож.  Ми  їх  натхненно  прагнем.  Ждем.
Малюєм  диво  з  них.  Вигойдуємо  в  серці.
Між  хмар  розвішуємо,  ллєм  на  них  дощем
Тоді  ж  чекаємо,  коли  обсохнуть  в  сонці

     «...Поведемо  той  тано́чок,
Заплетемося  в  віночок,
Раз,  два...»

Х.:  Все  так  давно,  все  так  недавно  було  з  нами:                            
І  ми  до  них  ішли.  І  мрії  йшли  до  нас...                                    
Де  все  воно?  Десь  там:  за  горами  й  морями
Куди  зове,  нам  непідвладний  час.

     «...  Та  дівчата  у  Чорткові                          
Такі  були  гонорові                                
Раз,  два!                                                                
Що  би  нам  таке  утнути,                
Щоб  в  ті  роки  повернути            
Раз,  два!                                                                
Треба  всім  поприїжджати,  
Щоб  «Гаївочку»  згадати                  
Раз,  два!                                                                        
В  коледж  наш  педагогічний,                                                
А  потому  в  «Пан  Чортківський»                                                
Раз,  два!..»

Марія  Дребіт  -  Христина  Яремчук

18.11.2021            Португалія  -  Україна

фото  з  нету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: VIRUYU