Ніч обняла нашу землю,
В тиші дрімала імла.
То не золочені зерна –
Зорями вись зацвіла
Вмитій росою травиці
Раптом добавилось сил,
Зорі упали в криниці –
Свідки нічної краси.
Ген зачепилась у хмарах
Тиша ранкова, дзвінка,
Під посивілим туманом
Плине у далеч ріка.
А коли сонце постука
В темне небесне вікно,
Перші птахів перегуки
Вмочать край неба в вино.
І запала калиново
Край той холодним вогнем.
Сонце заявиться знову
Світ повінчати із днем.
4.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2021
автор: Ганна Верес