Піду на двір, погомоню з зірками.
З людьми хотів, але вони – глухі.
Не вийшло діалогу поміж нами
лише статистики слова сухі.
А зорі знають, як у світі жити,
вони ввібрали неба постулат,
горять мені вогнем свічі у скиті –
слова гостріші завше за булат.
Зміліли душі. Та хіба ми винні?
Торгуємось. А справа не в ціні.
Кому душа, кому кістки́ первинні…
Для когось навіть істина в вині.
26.07.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Микола Соболь