У вечірнім парку тихо падало листя,
Я осінню красу споглядала барвисту
І у неба блакить, що схилялось до низу
Лісова благодать доторкалася хмизу
Тихо сутінки вже покривали дорогу,
Що сміливо вела до домівки-порогу,
Де чекала мене все невтомно родина,
Я летіла туди, як на крилах пташина
Зупинилась на мить, а ти зовсім вже поряд,
Мене ніжно, як світ зустрічав рідний погляд
І в очах я вже бачила радість та світло,
Ніби все навкруги неповторно розквітло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик