Пройдусь простудженим Дніпром,
нап’юся з нього світла повні,
яка чудова ніч сьогодні
хмелить морозом, як вином.
Льоди ще не скували вод.
Але ось-ось. За мить. І буде:
на видноколі місяць грудень
в нім сніг закрутить хоровод
й деревам вибілить чуби,
вони тому безмежно раді…
А я шукаю зорепади.
Не можу спати, хоч убий.
Під ранок паморозь легка
торкнеться стебел очерету
й слова привидяться поету
і занотує їх рука…
14.11.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2021
автор: Микола Соболь