(Вільний переклад з російської твору Николая Дика)
Жебраку у сквері щиро
Бідний – гріш поклав в долоню.
Усміхнувся він – знай наших!
Й десь неспішно потрусив.
Той осінній вечір сірий,
Літом став для них червоним,
Бідакам подарувавши
Ще на тиждень нових сил.
Вікна мружились і мліли
ситим та німим достатком.
А дахи дивились зверхньо
На жебрацькі два світи.
Душам в немічному тілі
Враз здалось, що до безхатька
У долоню змерзлу, зшерхлу
Ангел зринув Доброти.
Місто ж обмине цю сцену
(Мабуть, іншим животіє!)
Чом ростуть у злиднів крила?
І сміється в місяць світ?
Дві планети безіменні,
Справжні ниці «багатії»
Дві монети розділили –
Безталанні долі дві…
ДВІ ДОЛІ
(акросептима )
Адреса ні про що вам не розкаже,
Де бідний – гріш віддав свій жебракові.
Осяяв усмішкою сквер: знай наших!
Босоніж десь неспішно потрусив.
Розкішний вечір враз подарувавши,
Останню крихту… І забракло мови
Тому бідасі – ще на тиждень сил…
Ажурні вікна мружились і мліли:
Будинки роздивлялись двох сторонніх,
У них достаток… То яке їм діло –
Ледащо ті , безхатькові світи?
А от душі у немічному тілі
Ввижалося, як спурхує з долоні
Тендітний світлий Ангел доброти.
Врізнобіч йшли , та сяяли від щастя,
Ото чудні… сміялися дахи з них.
Їм гріш, неначе божа милість здасться…
Йой, насмішили місто, жебраки!
Двом же життя здавалося квітчастим:
Один віддав, а інший взяв – голИзна…
Людські серця – на відстані руки…
От місто обмине дивацьку сцену,
Німує сите, іншим животіє.
І тільки дві планети безіменні
Злиденні крила здіймуть, бо – живі.
Нікому невідомо достеменно
А чи були ті ниці «багатії»?
Й ти роззирнися… Поруч – долі дві…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка