Тихенько ходить заздрість між людей.
Вивідує до кого завітати.
Де радість і дитячий сміх у хаті –
гіркі поллються сльози із очей.
Де є кохання – ревнощі зростуть,
бо їй любов противна від утроби
і неміч для здорових є у торбі
(болячок назбирала цілий жмут).
Є все для всіх. Аби була біда.
Аби людей спіткало всюди лихо.
Тому вона і ходить тихо-тихо,
і підло собі жертву обира…
12.11.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2021
автор: Микола Соболь